ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ У ГАЛУЗІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ

Духнич Марина Олександрівна

студентка 2 курсу Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара

науковий керівник – Патерило Ірина Володимирівна, доктор юридичних наук, 

професор кафедри цивільного, трудового та господарського права

Управління в галузі використання та охорони земель — це важливий напрям державної політики, що охоплює комплекс організаційно-правових дій, спрямованих на забезпечення раціонального використання земельних ресурсів, їх охорону, відновлення та збереження як національного багатства (ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України). Система державного управління у цій сфері функціонує відповідно до норм земельного, екологічного, адміністративного законодавства та законів спеціального призначення.

Згідно зі ст. 15 Земельного кодексу України, система органів управління у галузі використання та охорони земель поділяється на органи загальної та спеціальної компетенції. Органи загальної компетенції — Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації — здійснюють управління земельними ресурсами в межах ширшого кола повноважень. Зокрема, відповідно до ст. 85 Конституції України Верховна Рада України визначає засади державної земельної політики, приймає закони у сфері регулювання земельних відносин, затверджує загальнодержавні програми використання та охорони земель, встановлює й змінює межі районів і міст, погоджує вилучення особливо цінних земель (ст. 150 Земельного кодексу України).

Кабінет Міністрів України відповідно до ст. 13 та ст. 84 Земельного кодексу України здійснює повноваження щодо розпорядження землями державної власності, встановлення порядку зміни цільового призначення земель (ст. 20 ЗКУ), продажу земель іноземним юридичним особам (ст. 129 ЗКУ), затвердження методики грошової оцінки земель (ст. 128 ЗКУ). Органи місцевого самоврядування, згідно зі ст. 12 та ст. 122 Земельного кодексу та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 року, розпоряджаються землями комунальної власності, організовують землеустрій, готують висновки щодо надання земельних ділянок. Місцеві державні адміністрації, відповідно до ст. 17 ЗКУ та Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 року, здійснюють розпорядження землями державної власності, координують землеустрій, беруть участь у реалізації державних та регіональних програм охорони земель.

Органи спеціальної компетенції зосереджують свою діяльність виключно або переважно у сфері земельних відносин. Так, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України відповідно до ст. 14 Земельного кодексу організовує моніторинг земель, бере участь у розробці нормативних актів і програм, проводить екологічну експертизу землекористування, координує діяльність у сфері охорони земель. Центральним органом виконавчої влади зі спеціальними повноваженнями є Державна служба з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр), що діє на підставі Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15.

Держгеокадастр реалізує державну політику у сфері земельних відносин, ведення Державного земельного кадастру, організації земельної реформи, регулювання ринку земель. Згідно із Законом України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 року, агентство забезпечує кадастровий облік земель, координує визначення меж адміністративно-територіальних одиниць, здійснює нормативну грошову оцінку, бере участь у міжнародному співробітництві.

Функції управління у сфері земельних відносин класифікуються на загальні та спеціальні. До загальних належать планування, координація, організація, регулювання і контроль, що закладені у загальній управлінській теорії та імплементуються через державні програми, нормативні акти та механізми реалізації. Спеціальні функції визначені, зокрема, ст. 15, 18, 194 Земельного кодексу України, та включають: ведення кадастру, землеустрій, надання і вилучення земель, справляння плати за землю, контроль за дотриманням земельного законодавства, притягнення до відповідальності за правопорушення.

Таким чином, система органів управління у сфері використання та охорони земель є багаторівневою, функціонально диференційованою і побудована на правових засадах, що забезпечують реалізацію державної політики щодо збереження, використання та відтворення земельних ресурсів України в умовах демократичного правового порядку і ринкової економіки.

Список використаних джерел:

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР (зі змінами) / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр
2. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III (зі змінами) / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2768-14
3. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/280/97-вр
4. Закон України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 р. № 586-XIV / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/586-14
5. Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 р. № 3613-VI / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3613-17
6. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру» від 14.01.2015 р. № 15 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/15-2015-п
7. Земельне право України: підручник / за ред. М. В. Шульги. – Харків: Юрайт, 2023. – С. 65–103.